Естафета крокує по Тальнівщині, с.Веселий Кут

   В районі продовжує крокувати естафета, приурочена 200 - річчю з дня народження Тараса Шевченка, 60 - річчю утворення Черкаської областіі 90-річчю заснування району. Приємно зазначити, що передача символів естафети здійснюється на високому організаційному і професійному рівні при активній участі жителів територіальних громад.

  Така подія 31 серпня 2013 року відбулася і в с. Веселий Кут. В переповненому залі сільського Будинку культури делегація Лісівської територіальної громади передала символи естафети Веселокутській.

  Учасників заходу щиро вітали голова районної ради Глухенький В.С., заступник голови райдержадміністрації Копійченко В.П., член ЦК Профспілок працівників освіти і науки України, голова райкому профспілки працівників освіти, депутат районної ради Нестругіна Л.М.

  Вітаючи односельців керівники СВК «Веселий Кут» Стеценко І.В., ПП «Дронго» Новак І.П., ПП «Есвеліна» Поперечний В.А., СФГ «Фортуна» Мельниченко С.В. подарували для потреб громади газонокосарку та виділили кошти.

   Звертаючись до присутніх сільський голова Козаченко П.О. відмітив: «у селі  Веселий Кут визначна, історична для громади подія. Нам випала честь взяти участь та прийняти районну естафету. Ми з честю її приймаємо та обіцяємо, що не перервемо цю почесну ходу. Бо наше село – це краплинка в історії району, області, України. Це маленька батьківщина, де ми народились, де зробили перші кроки, промовили перші слова. Це ми з вами, чиїми руками писалась і пишеться історія України».

  Ведучі повідали, що через село Веселий Кут, по одній із легенд, в сиву давнину проходив битий шлях, по якому чумаки возили з Криму сіль та рибу, ставали на перепочинок в урочищі Чагарі, у мальовничому куточку, який утворювали три річки: Гірський Тікич, Макшиболото та Рудка. На всю округу лунали українські пісні. Цей природний куточок називали «веселим», а згодом поселення стало називатись назвою сучасного села – Веселий Кут.

  Хати розсипалися по схилах трьох ярів. Між хатами підіймаються на гору і збігають донизу сади. На крутих схилах ярів ростуть столітні крислаті дуби, де буяє розмаїття квітів, а під самою горою джерело б’є з-під землі. Та хіба це не диво!

  На завершення побажали кожному розквіту і процвітання, духовної міці та волелюбності, національного духу і гідності, благополуччя, самоповаги і натхнення, чистоти в помислах та благородства у вчинках. Ще рясних врожаїв на хлібних нивах та у садах, гарного приросту у господарствах. Щоб не переводився рід український, нехай віщун радості – лелека приносить в оселі якомога більше немовлят. А найголовніше – потрібно частіше зустрічатися, обмінюватися радощами, здобутками, досягненнями.

  Також було почастовано присутніх запашним короваєм.

Повернутись